hideandseek Мала Моравa

Мене називають Попелюшка, і я — останнє місце в гірському краї, де стояло людське поселення. Я схована глибоко серед своїх вірних друзів... серед них — дикі і глибокі ліси, трав'янисті луки, що в літні місяці пахнуть матер'ю, полином та смолою. Стрункі й високі ялини захищають своїми обіймами кущі шипшини, а влітку — солодкі малини, чорні ожини, чорниці... саме те, через що твій язик весь день фіолетовий... З ніжними листочками, схиленими під ялиновим паростком, кожен сонячний промінь нетерпляче виглядає.

Я також земля, сповнена історії та таємниць. Недалеко, на вершині гори Божої Матері, понад тисячею сходинок, я смиренно вклоняюся паломницькому місцю — монастирю Хедеч. Як розірване перлове намисто, на хребті моєї гори осіли окопи — пам'ять воєнного укріплення, нині приховані мохом і папороттю. І це добре, що в них поселилися білі та стрункі берізки, а не солдати. Ще гарніше намисто — срібні водоспади річки Малої Морави, які ледь каменем закинути від мене. У її дику русло впадає джерело, що б'є майже під моїм порогом.

Місце, де ти мене знайдеш, хоч і приховане нині в приватній лісовій святині, ще нещодавно було наповнене сонцем, місцем із видом на схили протилежного боку долини, місцем господарювання, садів з фруктами, кам’яних стінок та жвавого життя. Шкода того краєвиду, він захоплював дух.

Я радо проводжу тебе на безкінечних прогулянках моїм краєм, і коли втома заведеться в мохову обійму тіні горобини, ти заплющиш очі і будеш мріяти, я лоскочатиму тебе пухом на кінчику носа, доки ти не вибухнеш сміхом.

Я буду твоєю вірною супутницею в чорному плащі, твоєю Попелюшкою.